Рыбак опять выходит в море
И снасти вычистил свои,
На море - шторм, на море - горе
И всяк гуляет на свои.
К тому, кому тянуть нет мочи,
И кто готов уже на корм,
Ты подступаешь, Авва Отче,
И начинаешь вечный торг.
- Готов ли ты уже отдаться
И Мне смиренно послужить?
Или еще поторговаться
Ты хочешь за пустую жизнь?
За право жить, как ты захочешь,
Коленца выкидать свои,
Но впрочем, скоро дело - к ночи,
Пора прикинуть барыши!
С пустыми, может быть, руками
Придешь ко Мне на страшный суд?
И понимания между нами
Всё не достичь? Решай же тут!
И ухватившись за спасенье
Ты побежишь за Ним туда,
Где море, шторм и приключенье,
И много дел у рыбака.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
