Земля умылась грозовым дождем,
Из хмурой тучи солнце снова светит
И радуга, раскинувшись мостом,
В полнеба заиграла многоцветьем.
Казалось, что с небесной высоты
Над миром цветомузыка звучала,
Природа зачарованно молчала
Перед величьем этой красоты.
Напоминала радуга о том,
Что Бог пообещал когда-то Ною:
На землю больше не придет потоп,
Чтоб уничтожить всё на ней живое.
И радугой как будто обнимал
Всю землю Бог, прощал её объятьем.
И нас учил Господь всегда прощать всем,
Как столько раз Он нам грехи прощал!
Владимир Штонда,
Харьков, Украина
Всё в стихотворении "Виноградная лоза".
Прочитано 7120 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
У Вас Богом данный талант ,щедрый Божий дар! И Вы его используете как раз так как надо! Я восхищаюсь Вашими стихами! Дай Вам Бог еще творить и прославлять Христа!
С уважением
Людмила, Житомир
Комментарий автора: Спасибо, Людмила!Как нужна такая поддержка!
Ирина Колесова
2012-04-28 17:41:07
очень хорошо написано! Слава Господу за Его обетования! Комментарий автора: Спасибо, сестра!
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
